Реформи в Україні: рух заради руху

Реформи у нашій державі нагадують мені уривок з кінофільму «ДМБ»: «Жизнь без армии — это всё равно, что любовь в резинке: движение есть, прогресса нет».

От і в Україні армія громадських активістів, депутати та їхні помічники, експерти, іноземні фахівці, міністерства та відомства напрацьовують реформи у кожній галузі. Рух є, а стан у державі все гірше і гірше…

Звичайно, це краще ніж взагалі жодного руху, але ж в результаті ми здійснюємо просто рух заради руху!

Для прикладу візьму три ключові реформи, вкрай необхідні Україні вже сьогодні, – реформа кримінальної юстиції, податкова реформа та реформа державної служби.

Реформування податкової системи в Україні проходить уже майже два роки. Багато було зроблено напрацювань у цьому напрямку так званою «командою 3357».

Але ж, знов таки, з урахуванням того, що центр прийняття рішень знаходиться в одному кабінеті, з якого так і не поступила команда на проведення ліберальної податкової реформи та створення вільного ринку, схоже, прийняття бюджету та податкових змін під ялинку повториться і цього року (якщо не станеться несподіванок, або ми їх не створимо).

Можливо, реформування судової системи в Україні відбувається більш активно? 2 червня поточного року Верховна Рада ухвалила нову редакцію Закону про судоустрій і статус суддів №4734 за основу і в цілому. І все ніби нічого, документ доволі прогресивний і закладає основи для реформи судоустрою в Україні, але є декалька «але». По-перше, фактично в умовах воєнного стану, депутати ухвалили зміни до Конституції України, тим самим відкрили ящик Пандори щодо можливості внесення будь-яких змін в основний закон нашої держави. По-друге, він фактично монополізує адвокатуру, що в реаліях сьогодення навіть з урахуванням «відстрочки» вступу відповідних норм у дію, є передчасним рішенням. По-третє, документ навпаки, два роки надає право Президенту створювати, ліквідовувати та реорганізовувати суди.

Створення національного бюро розслідувань (НБР) також затягується на невизначений термін. 14 січня Президент Порошенко підписав Закон Про державне бюро розслідування, порушивши норми Конституції та затягнувши підписання майже на два місяці. Із першого березня Бюро мало запрацювати але віз і нині там. Його функцію продовжує виконувати «реформована» Генеральна прокуратура.

Політичної волі у налагодженні ефективної протидії злочинам проти фінансових інтересів держави також не спостерігається. Міністр фінансів Олександр Данилюк, прийшовши на посаду, зробив ряд гучних щодо швидкого вирішення цього питання і навіть заявив, що він має напрацьований законопроект. Однак, активно займаючись реформою податкової міліції та протидією злочинам із публічними фінансами упродовж останніх п'яти років і безпосередньо працюючи з Податковим комітетом Верховної Ради протягом останнього року, я особисто не спостерігав ретельно розроблених концепцій та опрацьованих на рівні громадськості, експертів та державних установ законопроекті на цю тему, окрім законопроекту №4228. І треба віддати належне пану Міністру за те, що він звернув увагу на даний документ. У той час, коли попередній склад Міністерства фінансів в особі Яреско-Макеєвої відреагували на цей законопроект у формі «А баба Яга проти», відомство Данилюка фактично повністю погодилося із основними положеннями документу за винятком окремих положень. Вони практично всі були підтримані авторами проекту закону. Але розв’язання проблеми з цим напрямком реформування, як і з іншими, залежить від рішення на вулиці Банковій.

Зупинюся також на реформі державної служби. Із першого травня вступив у дію Закон Про державну службу, який анонсувався як початок реформування основних рук для втілення подальших реформ. Однак на повірку, Закон «закристилізував» сьогоднішній стан державної служби: ані реформування, ані скорочення 380 тис. держслужбовців цим законом не передбачається. Однак, статтею 22 Закону передбачено, що з метою ДОБОРУ осіб на зайняття вакантної посади, проводиться КОНКУРС. Тобто, всі хто працював, залишаються або перепризначуються автоматично, а для нових людей – конкурс.

Ну що ж, залишається чекати, коли сьогоднішні державні службовці усвідомлять свою неспроможність проводити ефективні реформи й надавати якісні сервіси та відкриють шлях молодим. Вони ж колись це зроблять!?!


Автор: Святослав Дубина

facebook